Сарнів
Волочиський район, Хмельницька область

Історія села

Пісня про Сарнів

Друзі, нам наймиліше, всім привітне і гарне,

Де дитинство і мрія і журливі поля,

То село моє рідне, то село моє Сарнів -

Джерело і родина, Батьківщина моя.

 

Тут робота до поту, але люди привітні.

І моя тут калина над струмком розцвіла.

І матуся душею, наче сонцем, зігріє.

І родюча і щедра наша ненька земля.

 

Щастя годі шукати на чужині далекій.

Тут багатство немиле, тут пташина сумна.

Тільки в небі Вітчизни закурличуть лелеки,

Що настав час кохання і буяє весна.

 

Тож мені наймиліше, всім привітне і гарне,

Де дитинство і мрія, і журливі поля,

То село наше рідне, то село наше Сарнів -

Джерело і родина, Батьківщина моя.

                                                В. Мушинський.

 

САРНІВ

Село розташоване на правому березі річки Бовванець ( ліва притока р. Збруч) Волино – Подільського плато, за 5 км. від залізничної станції Війтівці (смт. Війтівці) Південно – Західної залізниці та за 28 км. від райцентру (м. Волочиськ). Село підпорядковане районному центру Волочиськ Хмельницької області.

Територія сільської ради – 2255,4  га.

в т.ч.: земель державної власності – 568,6  га.

земель приватної власності – 1686,8 2 га.

  • 6 вулиць, з них:  -
  •  Центральна асфальтована,
  • Шевченка та Садова – вкрита щебеневим покриттям, Шкільна, Шляхеччина  – частково,  інші ґрунтові, їх загальна протяжність 12,538 км., хати в більшості глиняні, (  часів 60-х рр.). Є два сквери, велика кількість садів (плодових), багато ставків (рукотворні). Населення Сарнова складає 308 чол.( в т. ч. 39 дітей).

      Транспортне сполучення села з районним центром та обласним добре. До Волочиська є 10 рейсів автобусного сполучення , до Хмельницька – 4 , на вихідні -6.

Історія  нашого краю, зокрема села Сарнова та його околиць дуже захоплююча. Його минуле пізнається на основі археологічних досліджень, тобто на підставі дослідження і вивчення залишків стоянок, поселень та інших слідів людської діяльності, тобто всього того, що вчені називають матеріальною культурою давноминулих людських поколінь. Сама рідна земля зберегла для нас минуле нашого народу, вкривши шаром ґрунту сліди життя і діяльності наших далеких предків.

Що ж збереглося з тих часів?  Археологічні розвідки під вмілим керівництвом Івана Романовича Михальчишина дали хоч і маленькі, але вагомі результати, розпаливши в душах інтерес і захоплення до пошукової краєзнавчої роботи. Мимоволі проймаєшся якимось невидимим і таємничим трепетом, коли береш до рук рештки глиняного посуду, кам'яних, кістяних і металевих знарядь праці чи прикрас з думкою, що багато сотень літ назад до них торкалися люди стародавнього часу. Зовсім непримітний з вигляду уламочок чи камінчик, знайдений на глибині чорнозему, може таїти в собі так багато цікавого і захоплюючого.

Щодо назви села, то його етимологія неясна. Кілька населених пунктів   з   подібною   назвою   є   у   Львівській,   Житомирській, Вінницькій областях. Місто і річка з назвою Сарно знаходяться в Італії.   У   XVI   ст.   жив   польський   літописець   і   географ   С.  Сарницький, а в XIX ст. — драматург С. Сарнецькин. Походження близької   за   звучанням   назви   м.   Сарни   Рівненської   області дослідник М.П. Ялко пояснює  назвою дикої кози сарни, що в великій кількості водилася у цій місцевості в давнину. Вважаємо, що дуже спрощене пояснення не відображає суті назви населених пунктів Сарнів - Сарни - Сарнівське.

Археологічні дані з історії сіл.

Ранній залізний вік

Яким він був, Сарнів, багато тисячоліть тому? Археологи свідчать, що найдавніші знахідки на цій території відносяться до раннього залізного віку.

Сарнів лежить на берегах синьоокої річки Бовванець (ліва притока річки Збруч) та його притоків, що були заселені з давніх- давен. На берегах Бовванця, який має протяжність 35 кілометрів, археологами знайдено 32 стародавніх поселення та стоянки. Тутешні сприятливі природні умови та водний шлях Бованець - Збруч - Дністер - Чорне море приваблювали стародавніх людей, що розселялися вздовж берегів Бовванця. З історичної літератури відомо, що у селі було поселення трипільської культури, а на мисі високого берега при злиті струмка з річкою Бовванець (Куровечка IV) знайдено крем'яні скребки, які побутували в мезоліті - енеоліті.

Перші стародавні поселення людей в Сарнівській окрузі відкриті археологом

І. Р. Михальчишиним у 1986 році. Ми знаходимося на відстані 300 метрів від південної околиці Сарнова в урочищі Куток. Спочатку тут були зібрані на поверхні розораного ґрунту уламки посуду черняхівської культури, на глибині 0.30 - 0.50 метра знайдені залишки житла і печі, черінь якої був випалений до цеглястого кольору. В житлі трапилася намистинка з рожевого скла, привезеного з римських провінцій півдня України. З слів Івана Романовича ця знахідка йому найбільше запам'яталася тому, що у III ст. н.е. слов'яни України не вміли виготовляти скло, і це була дуже дорогоцінна річ. Тут же знайдено уламки глиняних античних амфор. Пізніше нашими учнями було проведено археологічну розвідку на цьому полі, і під час копання шурфів учні потрапили на культурний шар у якому на глибині 0.40 - 0.60 метрів було знайдено уламки ліпної кераміки раннього залізного віку.

Ще одне поселення раннього залізного віку (VII - IV ст. до н.е.) виявлене у 2004 році біля витоків струмка (ліва притока річки Бовванець), що тече зі сходу, воно займає невеликий горбок на мисі правого берега струмка. Тут на поверхні розораного ґрунту зібрано уламки глиняного ліпного посуду, грудки випаленої глиняної обмазки з печей та стін жител, кістки тварин, посуд має домішку у глині подрібненого каміння (жорства) та піску. Домішки додавалися з метою запобігти тріщинам у стінках посуду під час висушування і випалювання, коли глина давала усадку. Посуд ліпили вручну, бо тоді ще наші предки не знали гончарного кола. Випалювали посуд у відкритих вогнищах, внаслідок чого випал був нерівномірний, тому і колір його поверхні теж не рівномірний. Велика кількість уламків ліпного посуду зберігається в школі.

Сліди поселень раннього залізного віку виявлені також біля північно - західної околиці села Куровечка на мисі між правим берегом річки Бовванець і правим берегом струмка, що тече з півночі.

Населення лісостепової смуги України раннього залізного віку VIII - І ст. до н.е. вважається праслов'янським, тобто це були предки слов'ян. Площа праслов'янських поселень  була невеликою і становила 200 х 30 метрів. Густо, одна біля одної стояли маленькі хатини, що будувалися з дерева та глини. Донедавна ще долівку підмазували глиною, а в житлах споруджували глинобитні печі, що були охоронцями від холоду і голоду. Годувалися жителі із землі, що була розподілена між великими сім'ями. Вони вирощували на благодатній землі Волочищини стільки хліба, що навіть продавали його своїм сусідам, або ж обмінювали на дорогі тканини , зброю, ювелірні вироби, і саме це підтверджують знахідки археологів і наші археологічні розвідки. Наступними предками після праслов'ян були ранні слов'яни, і саме про знахідки цього періоду піде мова у наступному розділі

 Ранні слов’яни.

На полі між Бронівкою і Рациборівкою тече струмок, який зливається з Бовванцем між Сарновом і Куровечкою, в результаті чого утворилася широка болотиста заплава, у якій водилося багато дикого птаха, звіра, риби. У такій місцевості полюбляли селитися люди у стародавні часи. Тому закономірно, що ця місцевість була вибрана для поселень та господарської діяльності слов'янами у III ст. н.е., пам'ятки яких мають умовну назву "черняхівська культура". У 1986, 1999 роках тут було відкрито 5 поселень: одне на правому березі Бовванця біля Сарнова і 4 на лівому березі Бовванця і обох берегах струмка  У 2004 році було знайдено ще 3 поселення черняхівської культури на правому березі струмка, вище за його течією.

Найбільші за площею і кількістю знахідок є поселення біля Сарнова (урочище Куток) і Куровечка. Очевидно, згадані поселення черняхівської культури, що розташовані так компактно, належали до одної сільської общини.

На території поселень черняхівської культури зібрано уламки глиняного посуду, шматки випаленої глини з печей та стін жител (ці знахідки учні робили на поораній землі), бруски з пісковику для заточування металевих знарядь, кістки тварин в птахів, уламки античних амфор. (Племена черняхівської культури вперше в Україні почали виготовляти посуд на гончарному колі і випалювати у спеціальних печах - горнах. Це підвищило продуктивність праці гончарів, покращило якість, зокрема, міцність посуду. Про це свідчить такий факт: при ударах черепки посуду черняхівської культури звучать дзвінко, на відміну від ліпного посуду, котрий видає глухий звук.

Як розповідав нам Іван Романович Михальчишин, глиняний посуд черняхівської культури археологи поділяють за функціональним призначенням на ритуальний, столовий та кухонний. Найкраще виготовлений ритуальний (призначений для урочистих подій) та столовий посуд. В глині він майже не має домішок каміння та піску, з рівною та лощеною блискучою поверхнею сірого та чорного кольору. Лощіння здійснювалося по сирій глині гладенькими кістками тварин. Характерною ознакою посуду черняхівською культури є денця на кільцевих піддонах (це видно   на   черепках   посуду,  який  зберігається  в   школі).   На  поселенні Куровечка IV у 2005 році знайдено уламок широкого вінця чорно - лощеної вази, прикрашеної косими лініями у вигляді ялинки. Поверхня вази лощена, аспідно - чорного кольору, але за 17 століть перебування у ґрунті вона вкрилася шаром відкладів ґрунтових солей .

Про заняття населення III століття прядінням та ткацтвом свідчить знайдене на поселенні Куровечка гарно орнаментоване пряслице на веретено з випаленої глини. Пряслице накладалося на дерев'яний стержень веретена з метою запобігти впаданню ниток і надання веретену інерції обертання.

З усіх двадцяти одного поселень черняхівської культури, що відомі на берега річки Бовванець, більше половини знаходиться в Сарнівській окрузі. На них знайденні уламки античних амфор, скляну намистинку греко - римського походження та римську мідну монету «пентасарій» імператора Гордіана ІІІ  (238 – 244рр.). Визначення монети робили доктор історичних наук В.А. Анохін та зав. відділом нумізматики Національного музею історії України З.О.Зразюк. На лицевій стороні монети зображений імператор, праворуч – намісник провінції Мезія Тулій – Мезофіл, на звороті – Апполон (ліворуч) та обвите змією дерево  (праворуч). Ці знахідки свідчать про торгові зв'язки населення Сарнівської округи III - IV ст. н.е. з античним світом. Тут могли бути ще поселення цього часу, або й ранішого, але їх сліди ще не знайденні, або вони зруйновані в процесі розорювання ґрунту, будівництва та інших земляних робіт.

 Київська Русь.

Не обминули наш Сарнів та його околиці і події X - XIII століть. Розцвіла і занепала одна з найбільших і наймогутніших держав тогочасної Європи Київська Русь. Поселення періоду Київської Русі в Сарнівській окрузі було виявлено у 2004 році. Древні руси жили тут в XII - XIII столітті. Уламки гончарного посуду давньоруської культури знайдені на території поселень черняхівської культури Куровечка VI, Куровечка V. А на території поселення черняхівської культури Куровечка III, на глибині 0.35 м. знайдено частину житла XII століття та черінь печі. Черінь був викладений з шару глини та черепків горщиків, що є характерним для давньоруської культури X - XII століть . Береже село спогади, що давним - давно знайдено в землі кольчугу, сплетену з металевих кілець. В середні віки кольчуга була неодмінним атрибутом амуніції воїнів, кольчуга захищала їх від стріл ворожої зброї. В історичній літературі згадуються земляні обороні вали городища Київської Русі у Сарнові та городище Брулів у Бронівці: «Местность между селами Бруневка и Сарнов называется Волощина. Здесь, как говорит народ, был город Брулов, а там, где усадьба помещика в Сарнове, была крепость города»  «Предание говорит, что Сарнов был некогда предместьем города, лежавшего между Сарновом и Бруневкою – «Брулов». Следы этого города указывают в валах и канавах на урочище «Волощина». Але пошуки цього городища археологами поки що не дали позитивних результатів. Археологами знайдено лише поселення часів Київської Русі біля Видави в урочищі Осіянова гора. Такі городища стояли по всій Русі, вони були оточені земляними валами навколо яких розміщувалися глибокі рови, а на самих валах зводили з дерев'яних колод захисну стіну. Під час нападів ворогів населення округи ховалося під захистом оборонних споруд городищ. Нажаль, війни і роки повністю знищили сліди городища і про нього залишилася тільки згадка.

Радянський період.

Після Жовтневої революції 1917 року в Сарнові побували і війська Центральної Ради, і гетьманці,і австріяки з німцями, аж поки  в лютому 1919 року остаточно встановилася радянська влада.

 До 1923 р. Сарнів був центром волості Проскурівського повіту  Подільської губернії. З 1923 по 1932 р. Війтівецького  району Проскурівської округи. З 1932 р. Волочиського району Вінницької області, з 1937 р. - Волочиського району Кам’янець – Подільської області.

В Сарнові вже у 1925 – 1927 рр. було створено комуну, її у 1928 році було перетворено у ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі). Слідуючим етапом колективізації села стало перетворення ТСОЗ у сільгоспартіль. Після Голодомору 1932 – 1933 рр. повністю завершилася колективізація індивідуальних селянських господарств – їх просто не залишилося.

Війна розпочалася у червні 1941 р. і вже в перші дні із Сарнова і Куровечки було мобілізовано майже тридцять чоловік. А 7 липня фашисти вже були у Сарнові. Дехто із бійців попав в полон після відступу, хтось залишився вдома, а хтось пройшов війну від краю і до краю. Серед них Мокрота Антон Тодосович, Бохонок Прокіп Оксентійович, який нагороджений медаллю "За оборону Советского Запорожья", Верещак Герасим Якович, який брав участь у обороні Москви, а Нестеров Антон Леонтійович обороняв Ленінград.

Довгими були дороги війни Бохонка Клима Антоновича, Шачковського Гната Станіславовича, Яцишина Романа Йосиповича, Слободяна Михайла Леонтійовича, нагородженого медаллю за оборону Кавказу, Корчинського Корнія Несторовича, нагородженого орденом Слави Піст., Байди Макара Гнатовича, орденоносця Червоної Зірки та Слави ІІ ст., Білана Олексія Петровича, Писаренка Миколи Лук'яновича та Сніцара Сави Тихоновича, братів Присяжних Івана та Василя та інших.

В березні наші села були визволені від ворогів, в бою за Сарнів близько 40, і тоді в лави діючої армії влилися майже три сотні молодих земляків, їм вже не треба було розповідати, хто такі фашисти. Вони на власній шкурі відчули, що то значить "новий порядок", що то бути під чужим ярмом. Бачили односельці страчених колишніх активістів Ходаковського Павла, Рака Якова, Воробйова Прокопа, молодих здорових хлопців та дівчат, яких насильно відправили до далекої Німеччини. В боях за Батьківщину загинуло 117 жителів Сарнова .

                     В селі Сарнів є ставок , в народі його називають «Маленький». Ставок  приваблює до себе  рибаків. Навіть нічого не зловивши , вони йдуть додому задоволені , завдяки прекрасній аурі , яка там є. Приваблюють ставки також і мисливців, бо багато там є диких птахів: гусей , качок. А які прекрасні лебеді поселяються на ставку! Годинами можна спостерігати за ними. 

              В селі в 1912 році збудовано Земську школу та лікарню. Лікарня діяла до 2010 року, зараз , нажаль, вона не працює. В Земській школі зроблено ремонт і зараз там знаходиться Сарнівська сільська рада та фельдшерський пункт. 

               Є у Сарнові пам’ятка природи – сірководневе джерело. З усіх кінців села приходять люди напитися цілющої води. Та не тільки знають про джерело у Сарнові. Сьогодні вже покійний  Отець Володимир збудував над джерелом каплицю. Тепер до неї приїжджають люди не тільки з навколишніх сіл , а й з інших районів області. Справу отця Володимира продовжує його син – отець Олександр . Територія біля каплиці впорядкована за кошти благодійників, під його керівництвом.  Хто хоч раз спробує смак води – ніколи його не забуде. Біля джерела збудовано басейн , в якому купаються прихожани не тільки влітку , а й взимку , особливо на Водохреще. В каплиці освячується вода на Івана Купала , на Водохреще. Славиться вона своїми цілющими властивостями.

           У  Сарнові є Хресто - Воздвиженська церква , яка збудована у 1856 році . Церква дерев’яна , але знаходиться в доброму стані , завдяки священику та прихожанам.

            Престольне свято у Сарнові – 26 вересня .

ДЕПУТАТИ РАДИ

 

БОХОНОК КАТЕРИНА СЕРГІЇВНА

 

ГАРНИК ОЛЬГА ЮРІЇВНА


ВОЗНЮК ГАЛИНА ІВАНІВНА


ДЕРКАЧ НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА


СІДОРЧУК НАДІЯ ГРИГОРІВНА


РУДИК ТЕТЯНА ААТОЛІЇВНА


ГРІНЕВИЧ ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА


МОКРОТА НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА


ГУСАРЕВИЧ АЛІНА ЯРОСЛАВІВНА


САДОВСЬКА ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА


ПЕЛИХ РАЇСА ВОЛОДИМИРІВНА


ЛОЗІНСЬКА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА